Церква Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії

Історія

Храм Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (Української Автокефальної Православної Церкви, з 2018 року Православної Церкви України) споруджений у 1995–2005 роках, зусиллями православної громади на чолі з отцем деканом Василем Саганом, за проєктом архітекторки Ірини Кміть, яка на той час працювала в проєктному інституті «Львівагропроект». У 2004 році викладачем кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв Костем Марковичем за участю художників Романа Кислого, Ігора Теплого, Андрія Урбановича та Олексія Чередніченка розписано купольну частину церкви, де було закладено стилістичні та композиційні засади розпису храму. В 2005 році для захисту диплому на кафедрі сакрального мистецтва ЛНАМ Олексієм Чередніченком під керівництвом Костя Марковича розроблено проєкт розпису склепінь та вівтарної частини храму і розпочато його втілення. Спочатку в розписі брали участь Максим Тронець, Дмитро Гордіца, Дмитро Васильків, Дмитро Пшеничний. За деякий час приєдналися Світлана Чередніченко, Євген Тищенко, Олег Мисяк. Таким чином під керівництвом Олексія Чередніченка, утворилось іконописне об’єднання «Кипріян», яке і виконувало розпис решти храму. Значну допомогу та підтримку молодим іконописцям надавали Кость Маркович, настоятель о. Василь Саган та парафіяни храму. Роботи над розписом були завершені у 2006 році. Проскомидійнік та конструкцію іконостасу і різьбу розробляв та виконував Василь Хомик. Ікони в іконостасі та Розп’яття (2023) малював Кость Маркович. Вітражі проєктував і виконував Тарас Балух. Тетрапод, престіл і кивот, виконували студенти відділу художніх виробів з дерева Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша, як дипломні роботи, під керівництвом викладачів В. Хомика, Д. Стельмаха та І. Сопилюка. Плащаницю, фелон та літургійні покривці виконала Наталія Янішевська як курсову та дипломну (2007) роботи на відділі Художнього текстилю ЛНАМ. Керівник магістерської роботи Печенюк Т.Г.

Архітектура

Мурована, п’ятиверха, однонавна церковна споруда вирізняється значними розмірами і вишуканими пропорціями. Взаємопроникні м’яко перетічні в просторі лінії стін надають храму оригінальності та модерністичного звучання. В архітектурі храму зберігається симетрія відносно центральної осі захід‑схід. Дах храму є металевим і багатосхилим. Над навою здіймається великий круглий барабан, в якому є багато вікон. Фактично конструкція барабану складається з чотирьох бетонних стовпів, між якими є широкі панорамні вікна, кожне з яких поділене на дев’ять частин. Стовпи барабану тримають бетонне кільце, на якому розміщений металевий покритий «під золото» купол. Над куполом є відкритий ліхтар з маківкою і хрестом на яблуці. Над хорами і святилищем здіймаються два менші, аналогічні до центрального куполи з барабанами, без ліхтарів і маківок, але з хрестами. Ще менші від них є над північними і південними краями нави. Головний фасад нагадує форму Тризуба. Над вхідними дверима аркоподібної форми з вікнами у верхній частині є плоский, півкруглий в плані балкон‑дашок, який ще не має перил, оскільки храм ще будується. На стіні фасаду храму є велике високе аркоподібне вікно, яке поділене бетонними перегородками на вісім частин. Стіни фасаду завершуються дугастими лініями. Опуклість стін згідно плану, надає їм монументального динамічного вигляду. Доступ до вхідних і бічних дверей забезпечують опуклі бетонні сходи. Бічні стіни мають динамічну форму, яка нагадує прапор. Верхня лінія стін іде від головного фасаду, плавно спадає на рівні хорів і піднімається до максимальної висоти над входом, після чого плавно спадає до рівня вікон у святилищі. Стіни прикрашають по п’ять вікон з кожної сторони. По троє з них мають вузьку видовжену прямокутну форму різної висоти. Вертикальні відкоси вікон є опуклими, таким чином стіни плавно перетікають у вікно. Бічні двері також мають півкруглу у верхній частині аркоподібну форму з вікнами. Над входами з обох сторін є плоскі опуклі дашки. Над дверима і довкола них у верхній частині бачимо оригінальні вікна, які мають форму щита і на середині дверей зливаються з ними. Над дверима з кожної зі сторін є велике вікно, розділене бетонним хрестом, у верхній частині має півкруглу форму, в нижній триступінчасту. Святилище у плані є півкруглим. На східній стороні є два вікна у формі двох чвертей нижньої частини кола між якими досить велика відстань. Верхня лінія східної стіни має вигляд вигнутої синусоїди яка спадає симетрично від верху до низу. Зі східної сторони є також два арчаті півкруглі вікна на рівні середини стін бічних фасадів.

Інтер'єр

Інтер’єр однонавний, просторий, світлий. Вгорі над навою, шатрове склепіння переходить у круглий світлий барабан, завершений глухим куполом. В барабані є чотири вікна, поділені на 9 частин кожне. В нижній частині барабану по периметру є металева огорожа. Склепіння нави поділене на 12 частин у вигляді променів сонця (чотири ширші і вісім вужчих). З західної і східної сторін склепіння плавно переходить у хори і святилище. З трьох сторін бабинця розташовані хори, відгороджені металевою решіткою. Хори поділені на три частини, між якими є арчасті проходи. Кожна з частин хорів у плані має опуклу зі східної сторони форму підлоги. Між арками трьох частин хорів є трикутні стовпи грані яких є опуклими в плані, однією зі сторін вони з’єднані зі стінами які перегороджують хори і бабинець. На західній стороні центральної частини хорів розміщене велике аркоподібне вікно, яке поділене на вісім частин. Входи до бічних веж зі сторони нави тають аркоподібні форми. У північній вежі розміщені сходи до хорів. Склепіння в бабинці є плоским. З івнічної і південної сторін нави знаходяться вікна та два бічні входи. Стіни нави мають також вигнуту в плані форму. Вівтарна частина півкругла в плані, завершена комбінованим перекриттям ― конхою і шатровим склепінням. З північної та південної сторін до святилища примикають приміщення ризниці і паламарні. Дерев’яний різьблений двоярусний іконостас та проскомидійник авторства Василя Хомика. Ікони в іконостасі та Розп’яття пензля Костя Марковича. Вітражі у святилищі проєктував і виконував Тарас Балух. Тетрапод, престіл і кивот, виконували студенти відділу художніх виробів з дерева Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша, як дипломні роботи, під керівництвом викладачів В. Хомика, Д. Стельмаха та І. Сопилюка. Плащаницю, фелон та літургійні покривці виконала Наталія Янішевська як курсову та дипломну (2007) роботи на відділі Художнього текстилю ЛНАМ.

Іконостас

Різьба і конструкція двоярусного дубового іконостасу, виконані за проєктом Василя Хомика. Ікони проєктував і малював Кость Маркович. В намісному ряді є шість великих ікон: Христос Вчитель і Богородиця Одигітрія, Святий Миколай і Свята Софія з дочками Вірою, Надією і Любов’ю. Усі ікони мають лучкове завершення і позолочений фон з наливним левкасом. На царських воротах є шість ікон: дві Благовіщення (св. арх. Гавриїл і Богородиця) і чотири євангелисти зі згортакми. На дияконських дверях зображені св. першомученик Стефан та св. Роман Солодкоспівець. Предели іконостасу декоровані різьбою. Верхня лінія намісного ряду, має форму синусоїди, яка западає над царськими воротами і дияконськими дверима. Між іконами є різьблені дерев’яні колони з капітелями. Над іконами також є різьблені орнаментальні вставки. Празниковий ряд розміщений на різьбленому антаблементі, який переривається над царськими воротами. З кожної зі сторін є по шість празникових ікон, які розміщені попарно в порядку хронологічної послідовності (зліва на право): Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм Пресвятої Богородиці, Різдво Христове, Богоявлення Господнє, Стрітення Господнє, Преображення Господнє, Вхід Господній у Єрусалим, Зішестя в ад, Вознесіння Господнє, Зіслання Святого Духа, Успіння Пресвятої Богородиці та Воздвиження Чесного Хреста. Вгорі над царськими воротами, вище празникового ряду, знаходиться кругла ікона Тайної Вечері. Над празниковим рядом і іконою Тайної Вечері, проходить різьблений орнаментальний фриз з позолоченими хрестами. Завершує іконостас, невеликий розквітлий дерев’яний ажурний хрест.

Ікони

На тетраподі є ікона Святої Софії з дочками, авторства Костя Марковича. Фон цієї ікони є червоним, а німби білі. В паламарні зберігається велика ікона такого ж сюжету, авторства Тетяни Знак. Праворуч від іконостасу знаходиться Розп’яття Господнє пензля Костя Марковича. Христос намальований на дошці яка має форму силуету Ісуса. Хрестом служить груба дубова дошка з прямою перемичкою на рівні ніг. По правицю від Христа намальовані Богородиця та дві жінки мироносиці. Під ними сцена де Христос падає під хрестом. По лівицю зображений апостол Іван Богослов, сотник Лонгин та ще один воїн. Під ними сена Оплакування Христа. У святилищі є також невеличка ікона Воскресіння Христового (Зішестя в ад) авторства Олексія Чередніченка. Також у святилищі є запрестольна ікона св. Софії з дочками та дві ікони з Христом та Богородицею з Дитям.

Стінопис

Поліхромія куполу виконувалась у 2004 році в часі Помаранчевої революції, тому не дивно, що в колориті домінують теплі і гарячі кольори, зокрема оранжевий. Доповнюють їх світлі, сірі, охристі та пастельні відтінки. В куполі зображений поясний Христос Пантократор в оточенні ангельських сил (херувимів та серафимів) які творять вінок. На склепінні довкола барабану написана молитва «Отче наш». З північної сторони намальована сцена Різдва Христового, з південної – Воскресіння Господнє. Над хорами сюжет Зіслання Святого Духа, в центрі якого зображена ц. Софії в Золочеві, а над святилищем — Христос у вигляді Агнця. Між цими сценами, із західної сторони є чотири пророки: Мойсей та Ілля, Ісая та Давид. Зі східної – чотири євангелисти. Над кожним з пророків та євангелистів є їх символи. На стелі під хорами зображений Спас Нерукотворний. На стовпах західної стіни: святі рівноапостольні князі Володимир та Ольга, св. рівноап. Цар Константин і цариця Єлена, преподобний Нестор Літописець та св. ап. Андрій Первозванний. На північній стіні нави бачимо сцени Стрітення Господнього і Благовіщення Пресвятої Богородиці. З південної сторони — Богоявлення Господнє і Вхід Господній у Єрусалим. На східні нави бачимо Успіння Пресвятої Богородиці та Преображення Господнє. У святилищі на східній стіні між вікнами і частково в консі апсиди зображено Деісіс (Моління) або Триморфон. В центрі Христос на троні як Великий Архиєрей, біля Нього Богородиця та Іван Предтеча. Над ними і під ними ангельські сили. Нижче є сцена Євхаристії, де Христос зображений двічі. В центрі є престіл та два архангели з рипідами. Ще нижче — десять святителів у круглих медальйонах. Фігуративні композиції доповнені фризовими орнаментально‑геометричними.

Довкілля церкви

З південно‑західної сторони перед церквою, розташована мурована дзвіниця оригінальної модерністичної форми. З південної сторони від храму знаходиться плебанія. Архітектор обох об’єктів Ірина Кміть.

Пов'язані покликання

1. Довганюк І. Архітектура українських церков / Ігор Довганюк. — Львів : Львівагропроект, 1997. — 112 с.
2. Розпис церкви св. Софії м. Золочів : каталог / [упоряд. О. Чередніченко]. — Львів : Святогорець, 2010. — 30 с. : іл.