Церква Святого Пророка Іллі

Історія

Найдавніша згадка про село Єлиховичі міститься в 14‑му томі Актів ґродських і земських часів Речі Посполитої з так званого Бернардинського архіву у Львові. У судових записках від 17 жовтня 1447 року назва села зафіксована латинською мовою у двох варіантах – «Gelechowycze» («Ґелеховиче») і «Gelechowicze» («Ґелеховіче»).[3] Написання назви села через першу літеру «G» фігурує і в судових записках від 1449 року. Однак вже у 1532 році вжито словотворну форму «Jelechowycze» - «Єлеховиче», що дуже наближена до теперішньої назви.
Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн, виданий на межі ХІХ‑ХХ століть, подає назву села польською мовою як «Jelechowice», тобто «Єлеховіце», а українською – «Єлеховичі».[4]

У 1447 році село Єлиховичі належало до Олеського повіту Львівської землі Руського воєводства і перебувало у власності Яна Сенинського (Яна Олеського, або ж Яна з Сенна і Олеська). За активну участь у збройній боротьбі 1431–1432 років за приєднання Олеської землі до Польської корони Ян Сенинський отримав від короля Владислава II Ягайла у користування Олеський замок і більшість прилеглих сіл. А 1441 року, після того, як допоміг новому королеві Владиславу III Варненчику посісти угорський престол, одержав Олеський маєтковий ключ у вічне володіння. [5]
Попереднім власником Єлихович був Глібко (Глебко) Хильчицький — власник сусіднього села Хильчиці. Як свідчать судові записки, Глібко Хильчицький (інший поширений варіант цього прізвища — Хилечський) був службовцем (землянином) Олеського замку і одержав Єлеховичі як «вислугу» за свою військову службу. Він вважав незаконною передачу Єлихович Яну Сенинському і намагався через суд довести своє право на це володіння. Втім його зусилля не увінчалися успіхом.

Від Яна Сенинського Єлиховичі перейшли у спадок його синові Павлові – львівському підкоморію, дідичу Золочева. У 1532 році Золочівський маєтковий ключ, разом з Єлиховичами, був проданий яворівському старості Андрієві Ґурці. Наприкінці XVI століття села Єлиховичі та Городилів разом з багатьма іншими селами Золочівщини купив Марек Собєський, воєвода любельський. Пізніше ці маєтності перешли до Якова Собеського і його сина Яна ІІІ Собеського — одного з найвеличніших польських королів, що народився в Олеському замку. Його мати — Софія Теофіла Даниловичівна — представниця давнього руського роду, донька руського воєводи Івана Даниловича. 1627 року Яків Собеський передав римо‑католицькій парафії у Золочеві єлиховицький фільварок і таким чином на довгі роки створив економічні умови для зростання в Єлиховичах польського релігійного і суспільно‑політичного впливу.

На північно‑східній стороні від села, у сосновому лісі, довгі роки зберігалися могили, які місцеве польське населення пов’язувало з битвами часів Яна ІІІ Собеського, а українське населення — з козацькими походами під проводом Богдана Хмельницького.

Школа, яка мала статус філіальної, заснована у 1856 році. Наприкінці ХІХ століття у ній навчалося 60–70 дітей. Мовами навчання були українська і польська. [7]

Згідно з офіційною статистикою 1900 року в Єлиховичах нараховувалося 614 жителів, з яких 558 мешкали у самому селі, 37 осіб проживали на хуторі Заболоття і ще 19 — в окремих розкиданих хатах.

За віросповіданням 375 осіб вважали себе римо‑католиками, 229 — греко‑католиками, а 10 мешканців — юдеями. На той час римо‑католики належали до парафії у Золочеві (костел Успіння Діви Марії), а греко‑католики — до парафії у сусідньому селі Жуличах (церква святителя Миколая).

В кінці 1992 року, отцем Василем Саганом з громадою було прийняте рішення про будівництво храму в Єлиховичах, та почато пошуки місця. У 1993 році на свято Благовіщення, архієпископ Петро Петрусь, освятив місце під будову храму. Архітектором храму був Ярослав Андрусів. В 1995 році було освячено збудований храм на честь святого пророка Іллі. Наступним настоятелем був о. Ярослав Савчук, який служив тут протягом одного року. Восени 1996 року парохом став о. Юрій Юречко. Різьбив іконостас Федір Крупка в кінці 1990‑х років. Ікони до іконостасу малював Любомир Залеський. У 2010 році за посередництвом о. Василя Сагана, о. Юрій Юречко з громадою, замовили виконання ікон в екстер’єрі храму в техніці сграфіто у львівського художника та іконописця, доцента кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ, Костя Марковича. Виконували сграфіто за проєктом Костя Марковича: Кость Маркович, Ігор Пиріг та Володимир Петришин [2, 33]. У 2011 році тим ж іконописним гуртом «Фавор», під керівництвом Костя Марковича і за його проєктом, розпочався розпис храму в інтер’єрі [2, 30–31]. Вітражі у вікнах барабану виконав Тарас Балух. Участь у розписі храму також брали Ігор Теплий та Тарас Лесів. Роботи над розписом тривали з перервами і були завершені у 2019 році.

Архітектура

Мурована, п’ятиверха, хрещата в плані церковна споруда. Знаходиться на осі захід‑схід. В архітектурі храму домінує симетрія. Храм є більш видовженим по центральній осі, рамена є коротшими. Дахи над святилищем, навою та бічними раменами є двосхилими. Фасади кожного з рамен увінчуються півкруглими портиками з випрямленнями на краях, які здіймаються над схилами дахів. На кінці кожного з рамен храму на квадратних в плані вежах, які в половину свого об’єму втоплюються у фасади, є восьмигранні барабани на яких розміщені чотири невеликі куполи цибулясто‑восьмигранної форми. Грані барабанів декоровані аркоподібними заглибленнями. Барабан зі сторони святилища, має ажурний прорізи з чотирьох сторін. Більший центральний купол розміщений над навою, також опирається на квадратну в плані основу, на якій розташовується високий восьмигранний барабан з аркоподібними вікнами у кожній з граней. Кожне з вікон знаходиться в арчатому заглибленні. Усі верхи увінчані ліхтарями з маківками та хрестами. Ліхтар над центральною банею є відкритим, над іншими — закриті. Маківки на ліхтарях, мають дещо круглішу і приземленішу форму, порівняно з банями. По периметру стіни храму прикрашені двома смугами карнизів, один з яких проходить по лінії піддашшя, а інший на метр нижче. У квадратних вежах є прямокутні вікна. На південній і північній, вони є з трьох сторін, на східній і західній лише з однієї. Усі вони втоплені в подовгасті аркоподібні ніші, які у верхніх частинах перерізають лінію карнизу. На фасадах рамен, по обидві сторони від веж, розміщені сегментні вікна, які повторюють форму арки. З північної і південної сторін, до фасадів рамен нав, примикають невеликі приміщення з похилими дахами. У них в нижній частині втоплюються бічні вежі. Ці приміщення мають тригранну форму і є продовженнями бічних нав. Фасади цих виступів прикрашені півкруглим необароковим портиком. На цих фасадах є арчаті заглиблення. З північної сторони це додатковий вхід до храму, а на південній стороні ніша на якій зображена ікона Богородиці Одигітрії в техніці сграфіто. З північної і західної сторін до вхідних дверей ведуть бетонні сходи. На західному і на східному фасадах, є по два прямокутні горизонтальні вікна, під сегментними вікнами. Зі східної сторони є додаткове вузьке прямокутне вікно у квадратній вежі. Також є окремий вхід в цю вежу з північної сторони, до якого ведуть сходи. Вікна присутні по периметру цокольного поверху. На північній і південній стінах храму, є по дві арчаті ніші, які у верхній частині перерізають карниз. В цих нішах є чотири постаті святих виконані у техніці сграфіто: Іван Предтеча та пророк Ілля з південної сторони, та Володимир і Ольга з північної. У вікнах храму були автентичні решітки, які замінені пластиковими вікнами. Цинкові бані храму помальовано в коричневий колір, а стіни в теплі охристі і темно‑оранжеві відтінки. Над західними і північними вхідними дверима є півкруглі дерев’яні вікна які діляться на три частини.

Інтер'єр

В інтер’єрі хрещатого храму домінують арчаті форми. Центральна нава в плані має квадратну форму. На чотири стовпи‑пілястри опираються чотири підпружні арки, між якими утворюються чотири вітрила які підтримують круглий світлий барабан з восьма арчатими вікнами у верхній частині. Над барабаном є глухий купол до центру якого кріпиться великий павук. Святилище, рамена і бабинець завершені склепіннями, присінок ― плоскою стелею. З трьох сторін бабинця розташовані хори, відгороджені металевою решіткою. Вівтарна частина прямокутна в плані. Східна стіна святилища має аркоподібну форму. Розділена по центрі стіною, яка поділена карнизом на рівні верхнього вікна. У верхній частині стіна є вужчою. На східній стіні святилища є чотири вікна, два прямокутні в нижній частині і два сегментні вгорі. У бічних навах є декоративні галереї. У верхній частині арка ділиться на три частини завдяки двом стовпам що відходять від вежі. Склепіння під галереями є плоским, з квадратним отвором посередині, що забезпечує додаткове джерело освітлення. У верхній частині кожної з галерей бічних нав є по два сегментних вікна і по три прямокутних у стінах вежі. По периметру храму між стінами і склепінням проходить карниз. Хори мають п‑подібну форму. На дерев’яних поручнях намальовано сім прямокутних картин із зображенням сцен зі Старого Заповіту: Вигнання Адама і Єви з Раю, Вбивство Каїном Авеля, Спалення Содому і Гомори, Жертва Авраама, Давид перемагає Голіафа, Суд Соломона та Проповідь пророка Йони. На західній стіні на хорах є три вікна: два сегментні і одне прямокутне посередині. По середині хорів є декоративний арчатий виступ з двома циліндричними колонами. Під хорами, вхід до бабинця має аналогічну арчату форму, так як і сам вхід до храму. На західній стіні під хорами є два прямокутних горизонтальних вікна. З північної сторони є дерев’яні сходи які ведуть на хори.

Іконостас

Іконстас храму є чотириярусним. Спочатку іконостас був запроєктований і виконаний як одноярусний. Це бачимо по архівних фото 2006 року. Згодом було дороблено ще три яруси, а різьблені завершення одноярусного іконостасу, перенесені у святилище. Між намісним і апостольськими ярусами є три арчаті ажурні прорізи. В проміжках між цими прорізами, які нагадують вітрила, бо розширюються до верху, розміщено 12 празників у круглих медальйонах. Апостольський ряд знаходиться на одному рівні, за винятком центральної ікони Христа Вседержителя на троні, вона розміщена вище, оскільки під нею ще є ікона Тайної Вечері в овальному горизонтальному медальйоні. Апостоли зображені повнофігурно на шести іконох, по двоє на одній. Над ними, аналогічно в медальйонах півфігурно намальовані 12 пророків. Над іконою Христа Вседержителя є ікона Бога Отця. Завершують іконостас різьблені ажури з мотивами виноградної лози і мушель, які увінчані хрестами. Посередині хрест є більшим. Намісний ряд є традиційним, складається з двох півкругло‑арчатих намісних ікон Богородиці Одигітрії та Христа Вчителя та двох дияконських дверей з меншими арчатими іконами святого Архангела Михаїла та св. Юрія Змієборця. Рами ікон декоровані ажурними орнаментами, між іконами є шість колон з капітелями. Царські ворота є низькими, ажурними, різьбленими, мають півкругле заглиблення посередині та п’ять круглих медальйонів і з зображенням Благовіщення та чотирьох євангелистів з символами. Предели декоровані різьбленими позолоченими орнаментальними накладками. Над колонами що обабіч царських воріт, є дві скульптурки ангелів. Над бічними колонами — дві вази.

Ікони

У святилищі є запрестольний образ аркоподібної форми «Вознесіння святого пророка Іллі» в різьбленій позолоченій рамі з мотивом виноградної лози. В правому приділі на східній стіні є образ де зображений Ісус що навчає в храмі. У лівому приділі, симетрично розміщена ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці. В центрі південного приділу знаходиться ікона Воскресіння Христового.

Стінопис

У храмовій поліхромії домінують холодні кольори, зокрема сірий і синій. У святилищі над запрестольною іконою зображений Христос як Великий Архиєрей. Основною ідеєю розпису святилища, є зображення Небесної Літургії, тому на бічних стінах бачимо двох святителів творців Літургії – Василія Великого та Івана Золотоустого. Біля святителів зображені архангели. Кожен несе атрибут який супроводжує Великий Вихід з Дарами під час Літургії. Під вікнами на східній стіні зображені Євхаристійні символи: П’ять хлібів і дві риби та два птахи що п’ють з джерела. На склепінні намальований Святий Дух у вигляді голуба в круглому медальйоні та сяйві. На стовпах у святилищі за іконостасом у круглих медальйонах зображено чотири святителі: Апостол Яків Брат Господній, Афанасій Великий, Григорій Двоєслов та Авмрозій Медіоланський. Кожен святитель має згорток з текстом. В куполі зображена Новозавітна Трійця у композиції Вітцівство у восьмигранній зірці. Між променями якої, над кожним вікном є херувим. В барабані намальована Богородиця Втілення з Похвалою, тобто з чотирнадцятьма пророками, які звіщали про пихід Месії. У вітрилах, в круглих медальйонах є чотири євангелисти, під ними бачимо їх символи. Арки та стовпи нави розписані орнаментальними фризовими композиціями. На склепінні північної нави зображено сцену Різдва Христового, на склепінні південної – Преображення Господнє. Під карнизом по периметру бічних нав, у круглих медальйонах намальовані святі. На склепінні хорів бачимо майстерно виконану сцену «Вознесіння святого пророка Іллі». Обабіч неї, житійні сцени з пророком, з північної сторони – «Ілля воскрешає сина вдови, з південної - „Св. Ілля перемагає жерців Ваала“. На східній стіні хорів з північної сторони зображений преп. Андрей Критський, з південної сторони бачимо св. Романа Солодкоспівця. На північній стіні хорів намальований св. Ілля, який перепиняє води Йордану, на південній, його учень пророк Єлисей, отримує плащ Іллі. По центрі на внутрішніх стінах галереї на хорах, з північної сторони бачимо св. Івана Предтечу як ангела пустелі, а з південної – святого пророка Іллю в пустелі. На плоскому склепінні під хорами зображений Спас Нерукотворний. У бабинці на стелі намальовані чотири ангели.

Пов'язані покликання

1. Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с.
2. Описане Слово. Сакральне малярство Костя Марковича : альбом / [вступна стаття Л. Волошин]. — Львів : Друкарські куншти, 2012. — 52 с.
3. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej… Т. XIV. — S. 247.
4. Jelechowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 554.
5. Sokalski M. Jelechowice // Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki) — Złoczów: nakładem Towarzystwa Pedagogicznego oddziału złoczowskiego, 1885. — S. 86—87.