Церква Свв. безсрібників Косми (Кузьми) і Дам’яна

Історія

Мальовниче село Цеблів, що розкинулося у підніжжі сокальських горбків на віддалі 6 км від княжого Белза, правдоподібно, було засноване ще за княжих часів. Перша згадка про село датована 1420 роком. Коли в Цеблеві постала найдавніша церква, не відомо. Документи 1564–1565 років засвідчують існування в селі парафії. Всі цеблівські церкви були дерев’яними і, напевно, стояли на одному й тому ж місці. Принаймні нинішня церква стоїть на місці попередньої, що зафіксовано на військовій карті австрійського картографування 1779–1783 рр. У 1830 році на парохію Цеблева для душпастирської опіки був наданий о. Мартин Лотушка. Згідно з дослідженнями історика церковної архітектури Василя Слободяна, сучасна дерев’яна церква Свв. безсрібників Кузьми і Дам’яна в Цеблеві, постала 1871 року і збудував її майстер Симеон Козак. Хоча дата постання в шематизмах має незначні розбіжності: зокрема, шематизми за 1910–1920-і роки подають дату зведення і посвячення церкви — 1867 рік, шематизм 1932 року — 1862, а шематизм 1939 відзначає, що церква зведена у 1869 році. Будівничий цеблівської церкви С. Козак збудував подібні дерев’яні церкви в поблизьких селах Гільче та Корчів. Всі вони — триверхі і характеризуються гармонійністю форм та об’ємів.

За о. Кирила Сілецького стіни цеблівської церкви всередині вкрили розписами. Виконав їх художник, уродженець Цеблова Ілля Петришин (похований на цвинтарі в Цеблеві), котрий дістав мистецьку освіту у Віденській школі образотворчого мистецтва. Роботу над академічними розписами церкви він виконував задовго до Першої світової війни. У міжвоєнний час стінопис щедро був доповнений геометричними українськими орнаментами та ангелами у вишиванках в стилі ар деко.

При західному пряслі огорожі була збудована мурована чотириаркова стінна дзвіниця, завершена трикутним фронтоном.

Цеблівська парохія була дочірньою парохією села Жужіль (тепер Жужеляни). Від 1874 по 1918 року парафію в Цеблеві обслуговував парох села Жужіль відомий греко‑католицький священник о. Кирило Сілецький, що був активним громадським діячем. У 1893 році в Жужелі він заснував першу в Галичині захоронку для дітей; був засновником та опікуном новозаснованого в Цеблові 1898 року згромадження Сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії, що функціонує донині, а домівка розташована поруч з церковним подвір’ям. Саме за отця К. Сілецького стіни церкви були розписані.
Після о. К. Сілецького цеблівську парохію обслуговував о. Володимир Ринявець, а з 1930 — о. Віктор Жук. В Шематизмі 1934 року Цеблів зареєстровано як самостійну парохію. В селі діяли згромадження сестер служебниць і сестер Св. Йосифа.

З ліквідацією УГКЦ Львівським псевдособором 1946 року, цеблівська греко‑католицька парохія, не бажаючи переходити до московської церкви, перейшла у підпілля. Багато вірних, в тому числі і сестри‑монахині (блаженні Олімпія і Лаврентія) були вивезені на Сибір. Від 1946 до 1989 року церква в Цеблеві була зачинена для богослужінь, а приміщення окупаційна влада використовувала як склад колгоспного зерна. Парафію обслуговували підпільні священики.

Наприкінці 1989 року, з відновленням УГКЦ, цеблівська церква була відкрита — спочатку як православна, а невдовзі її повернули греко‑католицькій громаді. З 1990 по 1998 рік парохію обслуговував греко‑католицький священик о. Дмитро Дмитраш, 1998 прйшов священник о. Василь Партика.

У 2012 році з ініціятиви та старанням мешканця Цеблова Віктора Вергуна церкву Свв. безсрібників Кузьми і Дам’яна занесли до Реєстру пам’яток культурної спадщини національного значення.

Нині церква відреставрована ззовні. Роботами, які провадило підприємство «Центр комплекс» з кінця 2019 року на суму 6,8 млн. грн, відновлено шалювання стін, знято бляху з підбанників, замінено бляшану покрівлю дахів та бань, відновлено вікна, замінено карнизи з оцинкованої сталі. На жаль, унікальний стінопис продовжує осипатися.

Архітектура

Церква — дерев’яна, тризрубна, триверха, на дубових підвалинах, покладених на підмурівок. Складається з ширшої квадратової нави, вужчого гранчастого вівтаря та рівно широкого з вівтарем квадратового бабинця. Всі три зруби завершують невисокі світлові восьмерики, що виростають з четвериків нави і бабинця, та восьмерика вівтаря, вкриті шоломовими банями з ліхтарями під маківками з кованими хрестами; ліхтарі над вівтарем і навою — світлові. По периметру церкву оперізує широке піддашшя, оперте на випусти вінців зрубів. З північного боку вівтаря прилягає прямокутна захристія. Входи до церкви влаштовані у західній стіні бабинця через прибудований присінок, та у південній стіні бабинця. Стилеві дерев’яні двері – характерні для XIX ст. — набірні в ялинку, з притвердженою посередині кованою коладкою. Всі стіни ошальовані вертикально дошками з лиштвами. Освітлюється церква сегментним вікнами: в стінах четвериків — з лінійними сандриками, в стінах восьмериків — з вітроломами. Дахи, бані та ліхтарі покриті оцинкованою бляхою.

Інтер'єр

Внутрішній простір церкви висотно розкритий до зенітів куполів нави, вівтаря і бабинця. Простора квадратова нава через трикутні вітрила переходить у восьмигранний барабан, завершений гранчастим куполом. Така ж конструктивна структура бабинця. Гранчаста східна частина зрубу вівтаря плавно переходить у вужчий барабан, а західна — через трикутні вітрила. Тріумфальна арка між навою та вівтарем — трикутна зі східчастими сторонами, заповнена лише частиною намісного ряду іконостасу, східчастий проріз арки — відкритий, прикрашений різьбленими золоченими пальметами на кожному східці. Верхні ряди іконостасу скомпоновані на східній стіні нави, кожна ікона в окремій рамі розміщена паралельно до сторін високого аркового прорізу.

Нава і бабинець поєднані сеґментним арковим прорізом. При західній стіні бабинця влаштовані хори з виходом по дерев’яних сходах при північній стіні; дощаті перила розписані геометричним орнаментом. При західній стіні нави, з північного боку розташована казальниця столярної роботи. Кивот у вигляді архітектурної споруди з банею.

Стіни вкривають розписи з двох періодів — давніші сюжетні, які напрочуд вдало поєднані з пізнішими орнаментальними та ангельськими сюжетами, які підкреслюють українську ідентичність церкви.

На західній стіні бабинця поміщені дві таблиці з іменами мешканців Цеблова — Українських січових стрільців (УСС), загиблих у 1914–1917 рр. та воїнів Української галицької армії (УГА), загиблих у 1918–1920 рр.

Іконостас

Іконостас — чотирирядний, аркової побудови; долішній ярус у вигляді ордерної дерев’яної конструкції – тосканські колони з золоченими іонійськими капітелями тримають антаблемент, розірваний над царськими та дияконськими дверима. Верхні ряди іконостасу розміщені на стіні над східчастою тріумфальною аркою. Намісні ікони в золочених овальних рамах, прикрашених накладною різьбою – «Богородиця Одигітрія» і «Христос‑Учитель» – у вужчих рамах між царськими та дияконськими дверима, по боках на стіні «Святий Микола» та храмова ікона «Свв. Кузьма і Дам’ян». Всі постаті зображені на повний зріст. Царські двері – широкі, різьблені та золочені, змонтовані з чотирьох стулок (з двох дверей), різьба з мотивом виноградної лози з гронами, з шістьма мальованими клеймами — чотири євангелисти та два клейма зі сценою Благовіщення. Дияконські двері – аркові, різьблені, золочені з рослинним мотивом і виноградними гронами та з зображеннями свв. архангелів Михайла та Гаврила.

Верхні ряди розміщені паралельно до східчастих сторін тріумфальної арки — у пряслах, фланкованих вузькими пілястрами (по три з кожного боку). Апостоли у повний зріст згруповані по два в овальних рамах, під кожною з них — по два празнички в півциркульних рамах, над апостолами — по два пророки в картушах. Завершується іконостас іконою «Христос Архієрей» у великій овальній рамі, під ним — невелика ікона «Таємна вечеря», над ним — Розп’яття. Ікони іконостасу академічного письма другої пол. XIX ст.

Стінопис

Стіни вкривають розписи з двох періодів — давніші сюжетні, які напрочуд вдало поєднані з пізнішими орнаментальними та ангельськими сюжетами, де сецесійні українізовані ангели поєднуються з площинними рисами в стилі ар деко. Автор давніших — місцевий художник з віденською освітою Ілля Петришин. Його святі на стінах у вигляді ілюзорних скульптур на консолях та в ренесансових едикулах, а площинні ангели одягнуті в різні українські вишиванки. Пізніші трафаретні геометричні орнаменти вдало підкреслюють архітектоніку церкви та її українську ідентичність. В окремих місцях (у вівтарі на південній стіні та в наві на північній стіні) під осипаним розписом проглядається давніший.

В центральному куполі зображена орнаментальна восьмикутна зірка. На вітрилах нави — чотири євангелисти з символами в круглих орнаментальних рамах. Над ними, на гранях восьмерика — біблійні сцени в орнаментальному обрамуванні: «Чудо помноження хлібів», «Зцілення сліпого», «Втеча до Єгипту», «Христос навчає в Храмі». На східній грані восьмерика нави — обіч «Розп’яття» зображено два скорботних ангели у вишиванках, між ними напис на стрічці – «Слава вам сьвяті мученики». На західній стіні нави в круглій орнаментальній рамі – «Марія Маґдалина». На північній стіні нави між вікнами — св. Йосиф Обручник в ілюзорній мушлевій ніші в орнаментованому обрамуванні, по краях стіни — свв. рівноапостольні Володимир і Ольга на ілюзорних консолях. На південній стіні нави — св. архангел Михайло в ілюзорній мушлевій ніші, обрамованій геометричним орнаментом; по краях стіни — свв. Кирило і Методій на ілюзорних консолях. Над св. Йосифом і св. архангелом Михайлом — херувими у вишиванках, з синьо‑жовтими крилами.

В куполі вівтаря зображено вісім сецесійних херувимів у вигляді вінка — з дитячими голівками та у різних вишиванках. На двох вітрилах — сидячі сецесійні ангели у вишиванках, в зеленій та рожевій спідницях, з розпростертими руками та з великими площинними орнаментованими крилами в стилі ар деко. Стіни вівтаря вкриті килимовою трафаретною орнаментикою. Над дверима до захристії – композиція з двох площинних ангелів з чашою між ними. На скісних гранях вівтаря в ілюзорних мушлевих нішах, на консолях — св. Андрій і св. Йосафат. На південній стіні – трафаретний килим з «Хусткою Вероніки» в круглій рамі. Під осипаним геометричним орнаментом проглядає фраґмент зі святим на ілюзорній консолі.
В куполі бабинця — вісім українізованих ангеликів в круглих рамах. Низький восьмерик по периметру підкреслений орнаментальними поясами, між ними напис «…Повні небеса і земля слави Твоєї Осанна во вишніх…». На вітрилах бабинця в круглих орнаментальних рамах зображено: «Діва Марія», «Христос в терновому вінку», «Хустка Вероніки», «Усікновення голови Івана Хрестителя». На східній стіні бабинця, над аркою — сцена «Ангел охоронець»; на північній стіні у повний зріст на ілюзорних консолях зображена св. Меланія, на південній — св. Катерина.

Довкілля церкви

Церква розташована на пагорбі посеред села; на захід від неї розкривається неймовірний краєвид на простору леваду в долині. Ділянка від сходу, півдня та заходу оточена сільськими дорогами та опарканена давньою глухою цегляною огорожею; від півночі кована огорожа відділяє церковну територію від ділянки згромадження Сестер св. Йосифа Обручника. На подвір’я від сходу та заходу ведуть брами у вигляді мурованих півциркульних арок, в південному пряслі огорожі – кована брама з фірткою, від якої до церкви веде широка доріжка. При західному пряслі огорожі стоїть мурована чотириаркова стінна дзвіниця, завершена трикутним фронтоном з двома арковими та круглим прорізами; перед південним входом до церкви стоять два дерев’яні хрести, у південно‑східній частині подвір’я росте смерека, в північній частині збережений кам’яний надгробок з залізним хрестом.

Пов'язані покликання

1. Василь Слободян. Церкви України: Перемиська єпархія. – Львів, 1998. – С. 27. 
2. В. Слободян, О. Бойко. Паспорт церкви Свв. безсрібників Кузьми і Дам’яна. Внесення до реєстру пам’яток культурної спадщини України, 2010 р. Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації.
3. Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької.
4. Galizien und Lodomerien (1779–1783) - First Military Survey...https://mapire.eu/en/map/firstsurvey-galicia/