Церква Архістратига Михаїла

Історія

Назва села Рудники походить від того, що тут добували поклади залізної руди. У 1708 р. [4, 67] (за деякими даними у 1723 р. [5]) у Рудниках було збудовано дерев’яну церкву Архістратига Михаїла [4]. Окрім парафіяльної церкви у селі був невеликий василіанський монастир св. ап. Петра і Павла [1, 345 зв.] скасований у 1760‑х рр. [4, 52].

У документах єпархіальної візитації 1764 р. парафіяльна церква записана з посвятою Собору Архангела Михаїла. Ця давня церква була збудована з дубового дерева, мала дубову підлогу, три четверики, (відповідно й три верхи), і була покрита ґонтом. Церква за описом була досить обширна і гарна. Коло неї був цвинтар огороджений парканом та дзвіниця «в’язана на чотирьох дубових стовпах дуже гарна кожухована ґонтом». У церкві був антимінс 1723 р. посвячений львівським єпископом Атанасієм Шептицьким [1, 343]. Цей рік визначають часом будови церкви [5], однак у візитації записано, що не пам’ятають коли церкву збудовано і хто її посвятив. В церкві був теж антимінс посвячений єпископом Варлаамом Шептицьким у 1713 р. Варто також згадати, що у церкві була срібна з позолотою чаша з написом на споді «Данило Харів дав ту чашу до церкви Рудницької 1725 р». [1, 344 зв]. У церкві був високий чотириярусний іконостас «давньої різьбярської роботи і мальовання». У наві церкви згадані два пристінні вівтарі Благовіщення Богородиці і Богородиці, який «славився ласками», тобто ікона була чудотворною. На стінах церкви було багато образів і великі Страсті Христові на дошці. В церкві була каплиця над бабинцем (на хорах) з образом Переображення Христового на престолі, але як записано, у ній тоді не відправляли Літургії «бо бракувало реквізитів» [1, 345]. Очевидно, каплиця була посвячена Переображенню.

Ймовірно, ця церква була пошкоджена чи цілком втрачена у пожежі села 1767 р. [4, 51]. Про наступну дерев’яну церкву в Рудниках відомо, що в останніх десятиліттях 19 ст. вона була в поганому стані та замала для того щоби вмістити всіх вірних [4, 72] (за деякими джерелами церква згоріла в пожежі 1880 р. [5], однак в Шематизмах про це не згадується). Парохіяни запланувати збудувати нову муровану. За взірець для архітектури нової церкви обрали київський собор, який їздили оглядати місцеві жителі за порадою дружини патрона та фундатора церкви Теодозія Полянського. Архітектурний проєкт розробив Сколоздра з Рудників. Сім куполів нової церкви уважається символізують сім Святих тайн [5]. Нову церкву почали будувати у 1884 р. за пароха Костянтина Строцького. Як свідчить архітектура сучасної церкви, за взірець було обрано Андріївську церкву в Києві.

Довший час церква в Рудниках стояла без оздоблення. Щойно у 1905 р. до виконання іконостасу та стінопису було запрошено відомого художника Теофіла Копистинського (1844–1916), який мав великий досвід іконописних робіт у церквах Галичини. Зокрема, у 1877 р. він намалював 53 ікони до іконостасу церкви св. Миколая у Миколаєві [2, 251; 3]. Праця над іконами та стінописом у церкві в Рудниках стала підсумковою для художника і він її уважав своїм найкращим твором. Майстер працював у церкві до 1912 року.

Архітектура

Церква мурована, семикупольна, хрещата в плані вирізняється архітектурою на тлі тогочасних храмів Галичини. За взірець архітектури церкви було обрано київський собор, ймовірно, Андріївську церкву, яка має подібні цибулясті куполи невеликого розміру та квадратний об’єм нижньої частини. Загалом споруда доволі еклектична.

На середохресті церкви розташований основний більший купол, увінчаний високою маківкою. Довкола нього є чотири менші на високих барабанах. Ще два куполи розміщені зліва і справа на західному фасаді будівлі де є основний вхід. Три фасади церкви (окрім східного) прикрашають трикутні фронтони. Ці фасади декоровані стилізованим аркатурним фризом та пілястрами. Високі видовжені вікна гостролукової форми на північній, південній та східній сторонах та невеликі округлі у верхній частині споруди нагадують архітектуру романо‑готичних будівель. Східна (вівтарна) частина церкви зовні є гранчастої форми. Справа і зліва до вівтарної частини примикають два невеликі приміщення (ризниці), зовнішня стіна яких утворює одну лінію з основним об’ємом церкви. Ризниця з південного боку має вхід до якого ведуть сходи. Церкву перекрито мідною бляхою. На західному фасаді церкви уміщено зображення Архістратига Михаїла з палаючим мечем виконане у техніці мозаїки. Західні двері до храму з образами Христа, Богородиці та св. Івана Хрестителя виконані у техніці плоскорізьби випускником кафедри художнього дерева Львівської національної академії мистецтв, уродженцем Рудників.

Інтер'єр

Інтер’єр церкви просторий, добре освітлений. У західній частині розташований притвор, який відділений від нави трьома арками (середня ширша), що підтримують стіну хорів на другому ярусі. Східна стіна хорів повторює цю форму, також формується трьома широкими арками між якими декоративні пілястри. На хори ведуть сходи розташовані у південній частині притвору.

Інтер’єр основної частини церкви просторий хрещатий розкривається уверх, де чотири підпружні арки розприділяють вагу центрального купола. Підпружні арки внизу переходять в опорні стовпи, декоровані карнизами. З північного боку до опорного стовпа примикає дерев’яна проповідальниця. Вгорі поміж підпружними арками розташовані невеликі паруси. Купольний простір широкий і доволі плаский з чотирма невеликими округлими вікнами, внизу підкреслений карнизом. Зліва і справа простір церкви розгортається у широкі крилоси з арковим склепінням та двома високим вікнами гостролукової форми на північній та південній стінах.

Склепіння святилища поділене нервюрами на видовжені трикутні площини. У східній стіні святилища розташовані два великі видовжені вікна. У святилищі розміщений дерев’яний престіл майстерно декорований позолоченим плоскорізьбленим орнаментом. Престіл, як свідчить напис, виконаний у 1918 р. коштом Теодора й Анни Ковтало. На престолі стоїть дерев’яна дарохранильниця у вигляді церкви‑каплиці з п’ятьма верхами, виконана в одній стилістиці з престолом. На її боках уміщені мальовані зображення, уважаємо авторства Т. Копистинського. На престолі бачимо ківорій, піднебесся якого опирається на стрункі виті позолочені колони (ківорій пізнішого часу, аніж престіл). Цю ж художню мову, що престіл та дарохранильниця презентує запрестольна композиція на східній стіні святилища, виконана у 1912 р. У її майстерно різьблених декоративних мотивах бачимо стилізовану розетку‑сонце та соняшник, що типові для українського орнаменту. Запрестольна ікона, що входить у склад композиції є реплікою Богородиці з Ісусом з Володимирівського собору у Києві.

Іконостас

Іконостас високий чотириярусний іконостас чіткої ритмічної конструкції, виконаний у проміжку між 1905–1912 рр. Автором ікон іконостасу є відомий художник Теофіл Копистинський. Автор проєкту та різьби іконостасу, який виконаний у синтезі з престолом, дарохранильницею, запрестольною композицією та проповідальницею нам не відомий.

Іконостас має виражений поділ на горизонтальні та вертикальні яруси, налічує 52 ікони [3, 168]. Центральна вертикаль іконостасу виділена відкритим простором з легкою ажурною різьбою царських врат. Образ Спаса Архієрея, що є ключовим у верхньому ярусі відділений легкою ажурною різьбою від ікон пророків. Незвичною є композиція царських врат, які у верхній частині складаються з двох видовжених овалів з ажурною легкою різьбою, що перегукується з різьбою у верхній частині іконостасу та формою дияконських врат.

Акцентом іконостасу є намісний ярус з чотирма іконами: св. Миколая, Богородиці з Ісусом Дитиною, Христом Пантократором та Архістратигом Михаїлом. На іконі Христа у правому нижньому куті є підпис художника «Т. Копистинський» та дата «1905» р. Ініціали художника та ця ж дата уміщені також на іконі пророка Мойсея у верхній частині ансамблю. Намісні ікони є особливо майстерними. У них бачимо реалістичні прийоми трактування образу, характерні для більшості робіт Т. Копистинського. У трактуванні ликів виразно помітні впливи сецесії, що на той час була популярною у середовищі молодшої генерації художників Галичини. Т. Копистинський зазвичай малював олією на полотні, але тут використав тверду основу, що свідчить про його звернення до давніх традицій українського іконопису. Тло намісних ікон та ікони Христа Архієрея вгорі, художник, за традицією ікон 17–18 ст., декорував декоративними рослинними орнаментами, які поверх суцільно золочені. На іконах Христа та Богородиці закомпоновані підписи‑монограми, як на давніх іконах.

Не менш майстерними є образи пророків у верхньому ярусі іконостасу, яких намальовано з портретними рисами, експресивно, активними мазками. В окремих празникових іконах Т. Копистинський застосував цікавий підхід передачі плановості (що трапляється в давніших його іконах), коли передній план промальовано в насиченому колориті зі складними тональними градаціями та нюансами відтінків, а другий — залишено у майже ахроматичному світлому підмальовку (ікони Переображення, Успіння Богородиці).

Ікони

Ікони у церкві є процесійна ікона у вигляді феретрона (з отворами для тримачів внизу) першої половини 19 ст. (частково перемальована). На ній представлено чудотворну Богородицю Римську. Ще одна ікона з Богородицею, яка перед собою тримає Ісуса Дитину (оправлена у раму складної декоративної форми), ймовірно, є авторства Т. Копистинського.

Стінопис

Церква повністю розписана. Програма стінопису доволі складна. Тут закомпоновано біблійні сюжети, символи та орнаменти. Окремі композиції є поновленими. Сцени та образи святих намальовані у реалістичній манері зі світло‑тіньовим моделюванням, просторовою і лінійною перспективою. Сюжетні композиції та образи святих уміщені на стінах нави та святилища. На східній стіні святилища виділяється образ Новозавітної Трійці. Вгорі зображений Святий Дух у вигляді голуба у променях сяйва, під ним Бог‑Отець. На бічній стіні біля іконостасу — Христос розіп’ятий на хресті, який підтримують ангели у хмарах. Цей образ Христа запозичений зі стінопису Володимирівського собору у Києві. Склепіння святилища відтворює небо, – помальоване у локальний світлий синьо‑блакитний колір з жовтими та сріблистими зірками. На стінах святилища зображені євангельські сцени. Виділяються дві багатофігурні складні композиції зі зображенням Христа, який зцілює хворих і калік і Нагірної проповіді (обидві на південній стіні). Тут можна побачити автентичне малярство Т. Копистинського.

В основній частині храму привертають увагу дві сцени, які закомпоновані у правому і лівому крилосі на стіні понад і поміж вікнами. Це Хрещення Русі-України та Страшний суд. Ці сцени є не перемальованими і вони засвідчують майстерність художника. Це також складні багатофігурні композиції. За взірець сцени Хрещення Русі-України було взято гравюру з картини Олексія Ківшенка 1880 р. [3, 50]. Страшний суд намальований за принципом ікон 18 ст. У верхній частині Христос з ангелами, зліва — праведники, що чекають на заклик Христа увійти в царство Боже, внизу — сцена воскресіння померлих, а справа (по ліву руку від Христа) – пекельна вогненна ріка з демонами та грішниками, намальована у драматичному червоно‑фіолетовому колориті. У під купольному просторі зображені євангелісти у повен зріст, а на парусах – їхні символи.

Довкілля церкви

Церква розташована на невеликому пагорбі у центрі села. На церковне подвір’я ведуть широкі сходи. Біля церкви з південного боку стоїть дерев’яна дзвіниця стовпового типу. Внизу має опасання, покрите бляхою. У верхній частині дзвіниці – відкрита галерея. Верх дзвіниці складної форми, з невеликим куполом у центрі та чотирма маленькими вежами на кутах. Ще однією особливість прицерковної території є мурований пам’ятник цісаревій Єлизаветі Баварській, яка була вбита італійським анархістом у 1898 р. На пам’ятнику, що має вигляд піраміди, у ніші майстерне профільне зображення погруддя імператриці. Пам’ятник був споруджений коштом Теодозія Полянського, про що свідчить напис. Перед церквою стоїть металевий хрест з Розп’яттям Господнім, під яким напис «тут стояла церква Переображення Ісуса Христа». Вочевидь, у пам’ять про цю церкву була посвячена каплиця на хорах старої дерев’яної церкви Архістратига Михаїла.

Пов'язані покликання

1. Генеральна візитація Львівської дієцезії 1764–1765 рр. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Відділ рукописів і стародруків. Ркл-25.
2. Купчинська Л. Творчість Теофіла Копистинського. Львів-Філадельфія, 2009.
3. Купчинська Л. Сакральне малярство Теофіла Копистинського у церквах Миколаєва та Рудник. Миколаївщина. Збірник наукових статей. Т. 3. Львів, 2006. С. 159-176.
4. Лаба В. Хроніка життя села Рудники від давніх часів до 1939 р. Львів, 2019.
5. https://map.ugcc.ua/view/2845-tserkva-svyatogo-arhystratyga-myhayla-s-rudnyky-lvivska-oblast