Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Пустомитах була зведена у 1909 р. на місці дерев’яної триверхої церкви, яка згоріла 1898 р. Збудована за проєктом колятора Абрамовича у неороманському стилі. Однонавна, безверха, базилікального типу. По центру двосхилого даху над навою встановлено закритий восьмигранний ліхтар з маківкою. Вівтарна частина рівноширока з навою, дещо нижча. До вівтаря прибудована низька ризниця, а до чільної сторони нави — невеликий присінок. Бічні стіни церкви збагачені розміреним ритмом невеликих контрфорсів, між якими влаштовано півциркульні отвори вікон (в крайніх пряслах такої ж форми зроблено ніші). Інтер’єр просторий, світлий. Його тиньковані та побілені стіни і склепіння делікатно вкриті сценами релігійного змісту, які вдало підкреслюють архітектурні членування споруди. Високий чотириярусний іконостас виготовлений у 1930‑х роках. Ікони його верхніх ярусів належать пензлю Дем’яна Горняткевича, а намісні ікони створив Карло Звіринський.
Історія
Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Пустомитах згадується вже у документах XVII ст. За описами, це була невелика дерев'яна тризрубна споруда з трьома верхами на червериках. [1] 1898 р. вона згоріла. Будівництво нової церкви завершили 1909 р. за проєктом місцевого колятора Абрамовича.[2]
Архітектура
Мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці в Пустомитах вирішена у формах однонавної безверхої базиліки. Видовжена, прямокутна в плані нава доповнена такої ж ширини, але дещо нижчим вівтарем зі східного боку та невеликим присінком із неороманським порталом із західного боку. Нава і вівтар накриті двосхилим дахом, по центру гребінь даху нави вінчає закритий восьмигранний ліхтар, завершений маківкою. Усі фасади гладко тиньковані, бічні стіни ритмічно розчленовані невеликими контрфорсами, між якими влаштовано півциркульні віконні отвори, а в крайніх пряслах — такої ж форми ніші. Попід карнизом розташований аркатурний фриз. Чільний фасад пристінними пілястрами розмежований на три прясла, в центральному є портал головного входу та кругле вікно над ним, а в крайніх — два яруси вузьких вікон. Цей фасад теж вгорі підкреслює аркатурний пояс. Загалом церква має риси неороманського стилю.
Інтер'єр
Інтер’єр світлий, сприймається цілісно, за допомогою акцентованих пристінних пілястр в західній частині нави відділено зону для бабинця. Завдяки влаштуванню складної форми перекриття нави, коли воно вздовж бічних стін горизонтально плоске, а посередині склепінчасте, створено враження розподілу простору на три нави. Простінки між вікнами бічних стін нави, як і в екстер’єрі, прикрашає вверху аркатурний пояс, стінописні композиції вдало підкреслюють архітектурні членування, адже розташовані у прямокутних полях попід вікнами і в нішах крайніх бічних прясел, які формами однакові з віконними прорізами.
У вівтарній частині зберігся кивот, виготовлений за проєктом відомого львівського архітектора Олександра Лушпинського, який автор експонував на Промислово‑літургійній виставці 1909 р. У 2012 р. дослідник А.Клімашевський знайшов уламки цього кивота у підземеллі церкви і закликав реставраторів, щоб вони повернули до життя унікальну пам’ятку. Кивот вирішений у формі своєрідної моделі нової української купольної церкви «о сильветці чисто візантійській» та «орнаментиці русько‑народній з майоліковою прикрасою» (за словами В. Шухевича). [3] Модернової акцентованої новизни дерев’яному різьбленому кивоту надавали яскраві кольорові майолікові керамічні вставки, закомпоновані у формі стилізованого повторюваного квіткового орнаменту в вузьких потрійно спарених на гранях півкруглих нішах широкого восьмерика підбанника. По суті, у формі кивота як макета О. Лушпинським була продемонстрована концепція уніфікованої моделі модерного українського храму у стилізованих романо‑візантійських формах, у витриманій сецесійній декорації, як символічний підсумок пошуків народно‑орнаментальної фази національно‑романтичного модерну в Галичині поч. ХХ ст. Фактичне виконання престолу з кивотом було здійснене різьбярем Д. Стачишиним. Одразу після цього форма даного кивота була успішно впроваджена на практиці у цілому ряді однотипних восьмигранних церковних барабанів верхів з трикутними начільниками, увінчаними хрестами (характерний приклад — церква Успення Прсв. Богородиці в с. Гуманець.
Довкілля церкви
З північно‑західного боку від церкви встановлено високу двоярусну муровану восьмерик на восьмерику дзвіницю, завершену шоломовою банею, увінчаною закритим ліхтарем з маківкою такої ж форми. Усі грані обох ярусів дзвіниці прорізані півциркульними отворами, а вверху оздоблені аркатурним пояском, подібним на декор фасадів церкви. Таким чином зведена дзвіниця вдало згармонізована з будівлею церкви в один ансамбль, вирішений у романо‑візантійському неостилі.
текст: Андрій Клімашевський
світлини: Олекса Піджарий
Пов'язані покликання
- Скочиляс Іг. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII–XVIII cт.: Львівсько–Галицька–Камʼянецька єпархія (Т. 2: Протоколи генеральних візитацій). Львів, 2004. НМЛ. Відділ рукописів та стародруків.
- Історія парафій УГКЦ Пустомитівщини / упоряд. Слободян В., Закалик Б. Львів, 2009. С. 69-72.
- Діло. № 154. Львів, 1909. С.2.