Церква Пресвятої Трійці

Історія

Поселення, де зараз розміщені сучасні Поморяни, має давню історію. Приватне містечко в різні часи належало руським та польським шляхетським родам — Кердеїв, Свинок, Сенинських, Собеських, Радзивілів, Прушинських і Потоцьких. Перша писемна згадка про Поморяни датується 1391 р. За подільського воєводи Яна Сененського 1564 р. Поморяни набули маґдебурзьке право. Поморяни багаті на архітектурно‑мистецьку спадщину: тут розташовуються замок‑палац (XV — ХІХ ст.), неоготична ратуша (ХІХ ст.), костел Пресвятої Трійці (XVII — ХІХ ст.). 1689 р. була побудована дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці, яку в Поморянах називають «горішньою» [3].

1718 р. нижче від «горішньої» за підтримки Якуба Людвиґа Собеського збудували «долішню» дерев’яну церкву Пресвятої Трійці. Вона була однобанною, з двома вежами, поряд стояла дзвіниця з шістьма дзвонами. 1878 р. через аварійний стан споруди австрійський уряд заборонив у ній проводити богослужіння. Будівництво нової мурованої церкви закінчили 1889 р., а освячення храму відбулося 15 липня 1890 р.

Архітектура

Мурована церква Пресвятої Трійці в Поморянах збудована 1889–1890 рр. за проєктом Сильвестра Гавришкевича. Хрещата триверха споруда синтезує виразну осьову орієнтацію схід‑захід з хрещатим планом. Зовні вівтар, нава та нартекс увінчані півсферичними банями на низьких циліндричних барабанах. Укорочені рамена трансепта вкриті двосхилими покрівлями. Торцеві фасади фланковані широкими лопатками та оздоблені аркатурним фризом. У неглибоких нішах західного фасаду розташовані скульптурні зображення Богородиці, апостолів Петра і Павла [2, с. 59].

Інтер'єр

Традиційні світоглядні уявлення продиктували необхідність розширення і виділення центричного підкупольного ядра, виявлення конструктивної та символічної ролі центрального купола. Тому то в інтер’єрі панує центральна баня на масивному барабані. Впадає у вічі невідповідність між зовнішнім і внутрішнім вирішенням куполів над бабинцем і вівтарною частиною: в інтер’єрі півсферична чаша купола спирається безпосередньо на пандативи, зовні куполи підносяться на високих циліндричних барабанах, прорізаних круглими вікнами. При західній стіні бабинця влаштовані хори. Архівольти підкупольного об’єму підтримують масивні дорійські пілястри.

Бічні вівтарі Найсвятішого Серця Ісуса та Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці перенесли зі старої церкви. Вони мають репрезентативну двох’ярусну архітектурну композицію: нижній ярус з центральним образом завершується кріпованим антаблементом, верхній — має вигляд едикули з невеликим образом і фігурним щитом, увінчаним хрестом. На на картуші вказано 1893 р., який фіксує дату відновлення композиції.

Непримітний пристінний амвон, один з небагатьох, що має дверцята в заплічнику, з входом із ризниці.

Кивот церкви в Поморянах вирішено у вигляді Ковчегу Завіту. У християнській традиції Ковчег Завіту, як і інші священні предмети Єрусалимського храму, сприймається як прообраз елемента християнського храму — кивота або дарохранительниці. Ковчег зберігали в Святая Святих храму, і в ньому лежали Скрижалі Завіту, водночас і дарохранительниця у вигляді Ковчега Завіту, розташована у вівтарі храму, утворює Новий Завіт людини з Богом. У кивоті відтворено всі священні елементи Ковчегу — стовпи, жердини, кільця, а також зображені херувими, про яких у Писанні сказано, що вони крилами покривають таїнства, що лежать у кивоті. На вікові кивота лежить білосніжний жертовний агнець, якому поклоняються і славлять два ангели за те, що Він «Кров’ю спокутував нас Богу» [2, с. 114].

Іконостас

Художній ансамбль іконостасу церкви Пресвятої Трійці формувався впродовж багатьох століть. Час викристалізував ансамбль. Справа, звичайно, не в самому факторі часу. Хоча усвідомлення того, що різьбярсько-малярський ансамбль втілює нашарування історичних епох, надає особливої глибини, своєрідний стереоефект сприйняттю його творів. Основне, однак, полягає в тому, що поетапний розвиток комплексу перетворив його в об’єкт колективної творчості й, одночасно, у своєрідний об’єкт художньої конкуренції, змагання. Відповідальність за продовження праці попередників, зустрічі в часі, яку обов’язково відчував художник, що брав участь у формуванні ансамблю, змушував його шукати позачасові, глибоко сутнісні співставлення свого твору з творами попередників. Принаймні очевидно, що митці кінця ХІХ ст. усвідомлювали, що крок уперед буває конструктивним і надійним тільки тоді, коли опирається на розуміння логіки попереднього розвитку.

Іконостас перенесли з попередньої дерев’яної церкви. Михайло Драган аналізуючи пам’ятку, наводить дані з візитації церкви 1760 р., де згадується, що під час візитації іконостас не був повністю намальований. Дослідник зазначає, що в композиції іконостасної стіни, в деталях різьблення ця пам’ятка є близькою до краснопущанського іконостасу [1, с. 115–118].

Високий іконостас укладений шістьма чинами ікон. Нижній ярус має горизонтальну будову рядів. Апостольський та пророчий чини вирізняються скісним укладом, енергійними кріпованими карнизами. Активно застосований ажур у різьблені кручених колон, обрамлень, консолей тощо. Пластичне різьблення у високому рельєфі відтворює мотиви виноградної лози, акантового листя, соняшника, кампанули. Ці стилістичні особливості дозволяють датувати пам’ятку 30-ми рр. XVIII ст.

Малярство іконостасу поновлювалося під наглядом Теофіла Копистинського. Датувати збережені ікони допомагає зображення апостола Павла, на мечі якого вказано 1737 р. Ікони намісного та цокольного чинів виконали Корнило Устиянович і Теофіл Копистинський. В іконографії намісного ряду митці відійшли від усталеної традиції, зобразивши у храмовій іконі Трьох Святителів. Цікавий вибір сюжетів предельних ікон: Диво Святого Миколая «Заспокоєння бурі», Неопалима Купина, Христова наука дітям, Покрова. В іконі Покрови Богородиці зображено місцевий краєвид з Поморянською церквою Святої Трійці.

Ікони

Запрестольний образ Новозавітної Трійці виконав Корнило Устиянович.

Стінопис

Поліхромію храму виконав 1921 р. Петро Сенюта (на окремих фресках зберігся підпис автора). Розпис чітко зонований, зображення сюжетних сцен органічно поєднується з орнаментальними композиціями. Саме орнаменти є важливим засобом архітектонічної організації стінопису, його своєрідний кістяк. Стіни не перевантажені розписами та дозволяють зберегти повітряну легкість інтер’єру.

У зеніті чаші центрального купола в круглому медальйоні митець зобразив Пантократора. Нижче — поміж раменами розквітлого хреста — чотири Архангели з тетраморфоном, як небесна сторожа, що охороняє Його. У підбаннику містяться чотири Новозавітні сюжети: «Поклін волхвів», «Воскресіння Лазаря», «Вознесіння Господнє». Четверта композиція розташована над апсидою унікальна за трактуванням. Іконостас, що його перенесли з попередньої церкви, по вертикалі не відповідав висоті тріумфальної арки. Рельєфну сцену «Розп’яття з пристоячими» прикріпили до поверхні підбанника, а пейзажне тло з Голгофою для цієї сцени виконав П. Сенюта. На пандативах традиційно розташовані зображення чотирьої Євангелістів з їхніми символами. Чаша купола над хорами відведена «Покрові Богородиці».

Довкілля церкви

Біля церкви стоїть «колона тверезості», одна з небагатьох, що вціліла до наших днів.

Пов'язані покликання

1. Драган М. Українська декоративна різьба XVI – XVIII cт. Київ: Наукова думка, 1970. 200 с.
2. Студницька М., Студницький Р. Церкви Галичини кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.: художній образ храму. Львів: ЛНАМ, 2016. 252 с.
3. https://risu.ua/pomoryani-mistechko-pid-pokrovom-svyatogo-ivana-hrestitelya_n80376