Церква Святих верховних апостолів Петра і Павла

Історія

Село Липники розташоване в Солонківській територіальній громаді на південь від Львова на відстані 7,4 км. Межує з селами: Деревач, Загір'я, Ков'ярі та Поршна. Через село проходить автомобільний шлях міжнародного значення М 06 (Київ — Чоп) [8]. Перша писемна згадка про Липники датується 1880 роком. У восьмому томі Географічного словника Королівства Польського, виданого у Варшаві в 1889 році, написано: «… При гостинці Львів — Стрий на роздоріжжі до Поршни стояла корчма…» [17]. Старожили розповідають, що власником цієї корчми був якийсь Шульц, який проживав у Варшаві і якомусь стражнику (Костишину) прислав довіреність на право її продажу. Напевне, стражник і купив корчму та земельну ділянку біля неї. Більшість населення села як тоді, так і тепер складають українці. У селі церкви не було, тому мешканці Липник ходили на Богослужіння до церкви Покрови Пресвятої Богородиці в сусідньому селі Поршна. Бажання мати свій храм у липниківчан виникло у 1935 році, після Святої Місії, на честь якої в селі на місці під побудову храму було встановлено кам’яний хрест [11]. 22 березня 1938 року парох Поршни і Підсадок о. Денис‑Марко Лукашевич, попросив дозволу конситсторії на виділення земельної ділянки 360 м. кв під будівництво церкви [1, 5]. Того самого дня отець подав до консисторії ще одну заяву з проханням дозволити купити для Липників стару дерев’яну церкву в с. Цеперів, збудовану з берестового дерева біля 1700 року. Її оглянули члени церковного комітету і визнали за добру. Громада Цеперова просила за цю церкву 600 золотих. Також отець мотивував своє прохання тим що цього року римо‑католицька громада, яка складає третину населення Липник, планує завершення будівництва костелу [1, 11], [6, 62]. У консисторії не знали про ситуацію в Липниках, тому наказали щирецькому декану о. Володимиру Семківу, з’ясувати справу. 5 травня того ж року отець‑декан надіслав листа до консисторії і пояснив що хутір Липники постав при стрийській трасі і має понад 60 господарств. Також повідомив що римо‑католики вже збудували свою каплицю, а українці греко‑католики вимушені долати відстань у 5 кілометрів, щоб потрапити на Богослужіння до Поршни. Тому о. декан В. Семків також просив про виділення грунту на будівництво каплиці для мешканців Липник. Консисторія дала дозвіл на виділення 200 м. кв. землі. В архівній справі є схема, на якій позначено місце під будівництво каплиці на стику стрийської траси і дороги до Поршни [1, 2–5]. На жаль ці всі плани перекреслила польська окупаційна влада, яка не дозволила заснувати окрему парафію в Липниках [6, 62–63]. З приходом московських окупантів в костелі влаштували військову лазню, а в 1945 році спалили. У 1958 році, за наказом московських окупантів, хрест було демонтовано. Наново встановлений у 1991 році при трасі перед поворотом на Поршну. Можливість побудови власного храму з’явилась лише на початку 1990‑х років з приходом незалежності України та легалізацією Української Греко‑Католицької Церкви. У 1990‑му році на замовляння релігійної громади с. Липники та пароха о. Володимира Біляєва, архітектором Мироном Вендзиловичем, було розроблено проєкт храму та п’ятиярусного іконостасу до нього. 12 липня 1991 року було встановлено дерев’яний хрест з таблицею, про те що тут буде побудовано храм на честь святих апостолів Петра і Павла греко‑католицькою громадою села Липник. Будівництво храму розпочалось того ж року з ініціативи парафіян та за кошти жертводавців. На час будівництва храму, поруч була встановлена тимчасова каплиця, в якій відбувались Богослужіння та дзвіниця на два дзвони біля неї. Старшим братом — п. Іван Курилко. Сприяння у будівництві храму надавали державні підприємства «Львівтрансгаз» (ген. директор І. Полцан), Нафтопровід «Дружба» (ген. директор Любомир Буняк), будівельне управління «Нафтогазбуд» (гол. інж. М. Яблонський), банк «Золотий Лев» (голова правління О. Мощенець), приватне підприємство «ГАЛФ» (засновник Г. М. Филипів), Липниківське лісництво (лісничий Анатолій Дейнека) [13], [16]. Мирон Вендзилович помер 8 квітня 1992 року, подальшим будівництвом храму за проєктом батька керував його син Олександр. У 1995 році в храмі були встановлені вітражі виготовлені фірмою «Беркут» за проєктом художника Олександра Гороб’юка. 4 січня 1998 року в новозбудованому храмі відбулась перша Літургія на яку прибули поршняни з пам’ятними подарунками [7, 220]. Перший п’ятиярусний дерев’яний дубовий іконостас був виконаний у кінці 1990‑х років майстрами з Басівки, Євгеном Осташевським (різьба) та братами Балущаками (малярство ікон). У квітні 2000 року парохом у Липниках призначений о. Олексій Хілінський. 12 липня 2002 року освячення храму здійснював єпископ‑помічник Львівський - Ігор Возняк. З 2004 року парохом храму був о. Тарас Крупач. Розпис святилища виконаний у 2006 році, раніше, ніж інші стінописи, групою випускників кафедри сакрального мистецтва, а саме Дмитром Васильківим, Тетяною Знак та Уляною Ших. З 2007 року адміністратором парафії є о. Олексій Коростіль. Старшим братом обрано Мирона Хамуляка. Взимку 2011 року для виконання розписів була запрошена група іконописців під керівництвом Андрія Сивака. Разом з ним над розписами церкви працювали Тарас Новак, Мирослав Півтораніс, Михайло Кіцак, Василь Сивак, Андрій Кириченко, Ярослав Федів та Володимир Кордіяка. У жовтні 2012 року до виконання чотирьох медальйонів на стелі храму долучились студенти‑практиканти кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ (Богдан Зятик, Іванка Демчук, Марта Сойка та Софія Марущак), під керівництвом Романа Кислого. Роботи над поліхромією були завершені у 2013 році. 21 липня 2013 року обряд освячення розписів храму здійснив владика Венедикт Алексійчук. Старшим братом обрано Сергія Воловода. Під його керівництвом було зроблено благоустрій території довкола храму. 11 травня 2020 року в храмі був встановлений кам’яний іконостас за проєктом Назара Муравського. 19 серпня 2022 року, стараннями родини Бекишів, преосвященний владика Іриней Білик ЧСВВ, Канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре, привіз з Риму до храму свв. апп. Петра і Павла у с. Липники на постійне перебування мощі святих верховних апостолів Петра і Павла.

Архітектура

Мурована, одноверха, хрещата в плані церковна споруда в неовізантійському стилі. Базована на характерній для церков східного обряду хрестово‑купольній структурі, з одним верхом. Складається з вівтаря, нави з крилами, бабинця та захристій. Святилищем орієнтована на схід. Між бічними раменами, бабинцем і апсидою з півкруглим виступом розміщені приділи, над якими здіймаються чотири восьмигранні відкриті ліхтарі увінчані хрестами. Великий шоломовидний купол розміщений на циліндричному світловому барабані над центральною навою. Верх бані увінчаний відкритим ліхтарем та хрестом. Бічні рамена та святилище є півкруглими в плані. Бічні рамена накриті низькими широкими півконусними дахами. Подібне накриття є над святилищем, але комбіноване з двосхилим дахом. Стіни бічних рамен, святилиша та приділів оздоблені декоративними вертикальними мурованими ребрами. У бічних раменах є по три високі півциркульні вікна з кожної сторони. У вівтарі їх також три, але вони нижчі. Вхідні двері розташовані на підвищенні до них ведуть кам’яні обтесані сходи. Над вхідними дверима з дерев’яними різьбленими накладками, є дашок. Над дашком на рівні хорів, велике прямокутне вікно з вітражем. Автентичні віконні металеві рами з вітражними вставками, замінені на пластикові вікна. Дві автентичні вітражні композиції, збережені на хорах і в святилищі. Хрести на ліхтарях зроблені з нержавіючої сталі. Баня і дахи храму покриті цинковою оцинкованою бляхою сірого матового відтінку. Декоративні вертикальні ребра присутні і в барабані бані. З північно східної сторони між святилищем і бічним приділом до храму прилягає не високе приміщення ризниці, до якого ведуть кам’яні сходи зі східної сторони, де розташовані двері. З південно‑східної сторони є аналогічне приміщення паламарні, але без входу зовні. Стилістика бані за формою віддалено нагадує купол собору Святого Петра в Римі. На кутах кожного з чотирьох приділів є по одному високому вікні півциркульної форми.

Інтер'єр

Інтер’єр, однонавний, просторий, світлий. Простір нави об’єднаний з бічними раменами, приділами та бабинцем, творять просторе середовище храму вірних. Склепіння нави спирається на чотири високі циліндричні стовпи‑колони, розташовані довкола квадратного простору під банею. Велика нава вгорі, розкривається в рівноширокий квадратний об’єм і з допомогою вітрил переходить у круглий світлий барабан, завершений глухим куполом. Весь простір храму за винятком центрального куполу і малого куполу над престолом у вівтарі, завершується плоскою стелею. Над бабинцем у західній частині храму розташовані хори, відгороджені дерев’яною балюстрадою. Доступ до хорів забезпечують дві сходові клітини розташовані у західних кутових приділах. Балюстрада хорів поділена на три частини завдяки двом колонам нави що прилягають до хорів та підтримують їх. Вікна в храмі розташовані доволі високо. Вівтарна частина та бічні крила є півкруглими в плані. Дві вітражні композиції в інтер’єрі храму в 1995 році виготовлені у Львові фірмою «Беркут» за проєктом художника Олександра Гороб’юка. На хорах зображено святих апостолів Петра і Павла, а в святилищі – Євхаристійну Чашу. Вітражі виконували майстри: Євген Барановський, Дмитро Бегер, Роман Котур, Андрій Милянич та Олексій Харькев, що разом представляли фірму «Беркут», директором якої був Юрій Бек (ці дані та рік і місце створення довідуємось з підпису в нижній частині композиції «Апостоли»). Традиційно у храмі є престіл, тетрапод та проскомидійник, які виготовлені з дерева, та оздоблені різьбленими позолоченими накладками. Три стінки престолу прекрашені мальованими на полотні образами, на яких зображено: Жертву Авраама, Неопалиму Купину та Моління про Чашу. Різьблений кивот на престолі у 1990‑х роках виготовив Орест Ших. В бічних крилах розміщені дерев’яні лави. В правому крилі розташована композиція Голгофа (Розп’яття з пристоячими) авторства братів Балущаків з Басівки, виконана у кінці 1990‑х років. У святилищі в спеціальній рамі зберігається мальована Плащаниця ХХ століття, що ймовірно належить до творів самбірської школи «Ризниця». У паламарні знаходиться ікона Тайної Вечері, ХХ ст. виконана методом малярства по друку на полотні.

Іконостас

Конструкція низького одноярусного кам’яного іконостасу у візантійському стилі виконана у 2020 році за проєктом Назара Муравського. Вівтарна перегорода виготовлена з білого тесаного дем’янського каменю. Скрадається з двох предел декорованих різьбою, ряду колон з капітелями та аркатурним фризом з п’яти арок, які кріпляться до прямого антаблементу, який в центральній частині об’єднаний з аркою яка піднімається над ним і увінчується кам’яним хрестом. Ікони Богородиці Неустанної Помочі та Преображення Господнього, які зараз є в іконостасі на місці намісних, намалювала і пожертвувала храму п. Наталія Стасів.

Ікони

Парафіянка Наталія Стасів, намалювала та пожертвувала до храму ряд ікон. Зокрема ікону Богоявлення над проскомидійником, храмову ікону свв. Апп. Петра і Павла на тетраподі та ще ряд празникових ікон, які періодично виставляються для вшанування з нагоди церковних свят на тетраподі. Ці ікони намальовані за зразками українських ікон ХV століття. У ризниці є ікона Богородиці Одигітрії поч. ХХ ст. з центральної України.

Стінопис

Розпис храму виконаний у неовізантійській стилістиці яка базується на українській та зарубіжній іконографії ХІІ-ХХІ ст. У святилищі зображена сцена Євхаристії, або як її ще називають Причастя апостолів. Христос з хлібом та Євхаристійною чашею зображений двічі, у тричетвертному ракурсі, розвернений до апостолів, по обидві сторони від центрального вікна з вітражем. На обох стінах святилища бачимо 12 апостолів, по шість з кожної сторони, які прямують до Христа, щоб прийняти Євхаристію. На північній та південній стінах святилища ближче до іконостасу, зображено у медальйонах трьох святителів (Василія Великого, Івана Золотоустого, Григорія Богослова) та св. муч. Йосафата Кунцевича, архиєпископа Полоцького. Легкий зеленкавий колорит святилища задав тональність розпису решти храму. Те саме стосується і орнаментів. Початково в куполі над престолом був намальований Ангець Божий. У 2013 році його замалювали замінивши на орнаментальну композицію в вигляді хреста. Від першої композиції залишився текст цитати з Євангелії від Івана: «Оце Агнець Божий, що на себе гріхи світу бере».

В куполі бачимо зображення Христа Вседержителя що возсідає на веселці в оточенні ангельських сил. Вогненний яскраво оранжевий колорит куполу та барабану виразно вирізняється з поміж інших частин поліхромії, які виконанні у більш стриманій холодній кольоровій гамі. У барабані під вікнами бачимо Богородицю Оранту та сім архангелів, в центрі яких Архистратиг Михаїл зображений як воїн в обладунках з мечем та сферою. На вітрилах намальовані символи чотирьох євангелистів. На стелі в крилах нави зображено дві великі композиції Різдва та Воскресіння Христового. На стелі над амвоном бачимо Спаса Нерукотворного. На стелі хорів — Етимасію. На стелі чотирьох кутових приділів — чотири медальйони з християнськими символами чотирьох стихій: вода — корабель, земля — дерево життя, повітря — голуб, вогонь — менора. На східній стіні нави з північного боку зображено перше чудо Христове на весіллі в Кані Галилейській, яке він вчинив на прохання своєї Матері. На східній стіні південного приділу бачимо композицію Розп’яття Господнього. Оскільки храм посвячений Верховним апостолам Петрові та Павлові, то відповідно на північній стіні північного приділу зображено сцену Урятування Петра, а з протилежного боку в південному приділі сюжет «Навернення Савла». На стінах крил нави між вікнами художники намалювали Новомучеників УГКЦ.

Довкілля церкви

З північно‑західної сторони церкви, розташований дерев’яний хрест з металевою таблицею, встановлений та освячений 12 липня 1991 року, з повідомленням що на цьому місці греко‑католицькою громадою села Липники буде побудовано храм на честь Святих Верховних апостолів Петра і Павла. Трохи далі розташована висока чотириярусна відкрита металева дзвіниця на чотири дзвони. Дах дзвіниці має пірамідальну форму і увінчується хрестом. Поруч на щоглі майорить національний синьо‑жовтий прапор України. З південно‑західного боку від храму, за межею церковного подвір’я розташована плебанія. З північної сторони від дороги до храму вимощений бруківкою та обсаджений алеєю з акуратно підстрижених конусовидних туй та кулястих кущів, хідник. Ковану вхідну браму до церковного подвір’я виконали студенти відділу художнього металу Львівського державного коледжу декоративно‑ужиткового мистецтва ім. Івана Труша, під керівництвом завідуючого відділом Остапом Лучинським, за директора Богдана Коцая. По праву сторону від вхідної брами при дорозі розташований пам’ятник присвячений Героям Небесної Сотні та Борцям за волю України. Зокрема на стелах викарбувані імена липниківчан: Героя Небесної Сотні Миколи‑Олега Паньківа та волонтера і паламаря храму, Героя України Володимира Боднара, які віддали своє життя за Україну. Автором пам’ятника є скульптор Назар Король [10].

Пов'язані покликання

1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ), ф. 201, оп. 1б, спр. 4263
2. Владика Венедикт звершив освячення розписів храму в с. Липники. Фото [Електронний ресурс] // Українська Греко-Католицька Церква. Львівська Архиєпархія — 23. 07. 2013 — Режим доступу до статті : https://web.archive.org/web/20160828140154/http://www.ugcc.lviv.ua/actual/news/202-Vladika_Venedikt_zvershiv_osvjachenn.html
3. Зятик Б. Поліхромія святилища храму Святих апостолів Петра і Павла села Липники 2006—2013 рр. Пошуки мистецького стилю та іконографії. / Богдан Зятик // Вісник Львівської національної академії мистецтв.  — Львів : ЛНАМ, 2016. — Вип. 28. — С. 176—188.
4. Зятик Б. Поліхромія храму Святих апостолів Петра і Павла в селі Липники 2006-2013 рр.: пошуки мистецького стилю та іконографії. / Богдан Зятик // Матеріали науково-теоретичної конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і здобувачів ЛНАМ «Суспільно-культурний вимір творчості: Актуальна форма та больові точки життя нації» 20 травня 2015 року -  Львів, ЛНАМ 2015. —  С. 50.
5. Козловська О. Село Поршна (1939-1996) Історико-краєзнавчий та етнографічний нарис / Ольга Козловська — Львів : [б. в.], 1996. — 139 с.
6. Лаба В. Літопис парафії Поршна / Василь Лаба — Львів : [б. в.], 2013. — 104 с.
7. Лаба В. Нарис історії села Поршна з найдавніших часів до 1939 року. / Василь Лаба — Львів : [б. в.], 1996. — 55 с.
8. Липники (Солонківська сільська громада) [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. — Режим доступу до статті : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_(%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0)
9. Мандзюк М. 80 років храму Покрови Пресвятої Богородиці села Поршна Пустомитівського деканату Львівської Архиєпархії УГКЦ, 14 жовтня 2004 року [Ч/б вкладка до буклету] / Мандзюк Марія — 2004. — С. 2—3.
10. Пам’ятник воїну АТО [Електронний ресурс] // Сайт скульптора Назара Короля — Режим доступу до сайту : http://nazarkorol.com.ua/?page_id=123
11. Парафія святих апостолів Петра і Павла села Липники [Електронний ресурс] // Соціальна мережа Фейсбук. — Режим доступу до офіційної сторінки : https://www.facebook.com/cerkva.lypnyky
12. Поршна // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В. Ю. (гол. редкол.), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відп. секр. редкол.), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 603.
13. Угрин С. Липники / Степан Угрин // Поршна: школа, події, люди (нарис з історії сіл Поршни, Підсадок і Липник) / [авт.-уклад. Степан Штогрин]. – Львів: Ліга-Прес, 2000. – С. 214-226.
14. Храм святих апостолів Петра і Павла (Липники) [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. — Режим доступу до статті : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B0%D0%BC_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%85_%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0_%D1%96_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B0_(%D0%9B%D0%B8%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8)
15. Церква святих апостолів Петра і Павла [Електронний ресурс] // Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви — Режим доступу до статті : https://map.ugcc.ua/view/2839-tserkva-svyatyh-apostoliv-petra-i-pavla-s-lypnyky-lvivska-oblast
16. Штогрин С. І. Поршна: школа, події, люди (нарис з історії сіл Поршни, Підсадок і Липник) / Степан Штогрин. — Львів : Ліга-Прес, 2000. — 352 с.
17. Porszna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 827 — 829. (пол.)