Церква Святого Архистратига Михайла

Історія

Дерев’яна церква Св. архистратига Михайла постала на місці попередньої, невідомо, коли збудованої. Найдавніші відомості про церкву в Ісаях зустрічаються в податкових реєстрах за 1507 рік. Про надання та привілеї церкви фіксують покрайні записи на старому Євангелії львівського друку, яке, як занотовано, «купив до церкви священник ієрей Ґеорґій Топольницький, парох села Ісаї під титулом Собору св. архистратига Михайла і Святого великомученика Ґеорґія Побєдоносця, патрона свого, за відпущення гріхів…». Перше надання церкві – право на вільне користування ланом без оплати надав король Зиґмунд Другий 1569 року у Варшаві. Цю грамоту переписав парох о. Топольницькй 1781 року. Переписані наступні грамоти Яна Казимира для Остафія і Семена поповичів з 31 травня 1657 року та грамота короля Яна III Собєського для священників о. Павла і о. Кузьми, дана по смерті побожних о. Григорія і о. Дмитра з 1690 р.

Існуюча церква збудована 1663 року майстром Іллею Пантелимоном, про що занотовано у різьбленому написі на правому одвірку головного, західного входу. Візитатор 1766 року в описі церкви відзначив, що всі три верхи церкви були тризаломовими, а над бабинцем був окремий пристіл. Вирізьблена дата на лівому одвірку головного входу 1801 нотує відновлення церкви. Напевно, тоді стіни церкви були вкриті розписами. Наступні великі роботи були проведені у 1875 році. У 1897 художники Іван та Василь Чайки намалювали новий образ «Притча про бідного Лазаря», що складається з трьох великих полотен, який закривав стінопис з цим же сюжетом на парапеті хорів. У 1722 році на південний захід від церкви була збудована дерев’яна дзвіниця, що первісно служила також брамою.

Попри те, що церква постійно оновлювалась, після Першої світової війни громада намірилась збудувати нову, муровану церкву. У 1928 році архітектор Яків Рудницький розробив проєкт, і 1936 поруч зі старою церквою розпочали зведення мурованої церкви в неоукраїнському стилі, але не за проєктом Рудницького, а за проєктом, автором якого був Євген Нагірний. Будівництво було завершене 1938 року, але до війни церква не була освячена. В цьому був позитив, бо стара церква, яку планували розібрати, залишилась стояти. Під час совєтської окупації муровану церкву використовували на склад колгоспних хімікатів. Дерев’яна церква перейшла до московського патріярхату і була діючою впродовж совєтського періоду. Постановою Ради Міністрів УРСР була внесена до національного Реєстру пам’яток культурної спадщини, охоронний № 1441. З поверненням Української греко‑католицької церкви 1990 року була відновлена мурована церква в Ісаях та освячена як церква Святого архистратига Михайла. Дерев’яна церква залишалась діючою до 2003 року. Після закриття почала руйнуватися. У 2015 році були віднайдені давні хоругви та відреставровані студентами Академії мистецтв, і зараз зберігаються у фондах Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові. У 2018 році розпочався процес відновлення аварійної дерев’яної церкви. У 2023 на реставрацію церкви виділено кошти з обласного бюджету в сумі 3 млн 600 тисяч гривень. Реставраційними роботами було замінено зігнилі підвалини та укріплено фундаменти, замінено піддашшя, ґонтове покриття стін і дахів, замінено дерев’яні елементи конструкції самої будівлі, укріплено стіни, влаштовано дощаний настил підлог. Роботи проведені за проєктом та під авторським наглядом архітектора‑реставратора Сергія Піньковського. Виробничі роботи здійснила підрядна організація ТОВ «Креативна фабрика Вікторія». Реставрація стінопису здійснюється під керівництвом художників‑реставраторів Олега Рішняка та Оксани Садової.

Церква Св. Архистратига Михайла в Ісаях стоїть в одному ряді з церквами у Дрогобичі та Потеличі, які внесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Архітектура

Церква зведена з дерева, тризрубна трибанна. Складається з ширшої квадратової нави, вужчого гранчастого вівтаря та рівноширокого квадратового бабинця. З півночі та півдня до нави, при її східній стіні прилягають невеличкі крилоси, сховані під піддашшям. Всі зруби завершують світлові восьмерики, над навою — з одним заломом, вкриті шоломовими банями з невеликими ліхтарями і маківками, увінчаними кованими хрестами. Церкву оперізує широке піддашшя, оперте на випусти вінців зрубів, яке навколо бабинця переходить в опасання на різьблених стовпах. Над бабинцем на другому ярусі влаштована емпора з відкритою аркадовою галереєю. Стіни надопасання і восьмериків, дахи, піддашшя та бані вкриті гонтами. Входи до церкви влаштовані на осі західної стіни бабинця та у південній стіні нави. Портал головного входу з фігурною аркою та двері вкриті розписами. На правому одвірку вирізьблена дата побудови церкви АХΖΓ (1663), на лівому — дата відновлення 1801. Двері – дубові на завісах, з кованими штабами. Освітлюється церква прямокутними вікнами: здвоєними в південній і північній стінах нави, по одному у північній, південній, східній та західній гранях восьмериків нави, бабинця та вівтаря; одне кругле вікно має північний крилос

Інтер'єр

В інтер’єрі всі простори розкриті у висоту до дна ліхтарів. Перехід зрубів четвериків нави і бабинця у восьмерики через трикутні вітрила. В інтер’єрі нава стягнена на рівні верху стін надопасання перехресними сволоками. Над бабинцем влаштована емпора, що через арку переходить у вузькі хори, розташовані при західній стіні нави. Двері на хори прорубані з емпори. Бабинець відкритий в наву низькою фігурною аркою. Стіни церкви — відкриті бруси, вкриті сюжетними розписами та ілюзорними орнаментами. Іконостас перебуває на реставрації. Ікони зі старої церкви збережені в мурованій церкві. Підлога — нова дерев’яна, настелена з дошок.

Іконостас

Бароковий чотириярусний різьблений і золочений іконостас рядової побудови, походить з 1669 р. Іконостас на реставрації.

Ікони

Ікони зі старої церкви зберігаються у мурованій церкві: «Богородиця‑Замилування» (записана) в різьбленій, золоченій ренесансовій рамі; Образ з трьох прямокутних частин на полотні, знятих зі стінки хорів «Притча про бідного Лазаря», 1897 р. з написом білою фарбою — Василь і Іван Чайки, 1897 р.; Дерев’яна скульптура двох архангелів і Христа.

Стінопис

Відкриті зруби нави, вівтаря і бабинця вкриті стінописом у вигляді святих та біблійних сюжетів в ілюзорних рамах. Розписи церкви починаються з дверей головного входу, на дубовому полотні яких ззовні зображений св. архангел Михайло, а на одвірках — свв. Петро і Павло, над ними та на надпоріжнику — херувими.

В четверику нави, на північній стіні зображено – «Страшний суд», на південній стіні, при іконостасі – «Коронування Богородиці», Адоративна композиція (?); внизу Христос‑Чоловік. На вітрилах нави — св. Дмитро (пд. зах.) і св Пантелеймон‑цілитель. На стінах нижнього восьмерика нави, в круглих ілюзорних рамах зображені: св. архангел Михайло (пн.-східна грань), св. архангел Ґеорґій (Юрій) Переможець, свв апостоли Петро і Павло (пд.-західна грань), свв. Кузьма і Дем’ян (пн. зах). Залом переходу від нижнього четверика до верхнього вкритий стрічковим ілюзорним орнамент золотистого кольору на блакитному тлі. На стінах верхнього восьмерика нави, в круглих ілюзорних рамах зображені пророки і царі: Мойсей (пн. зах. грань); Аарон, Давид (пн. сх) і Соломон. В куполі нави намальовані ангели на блакитному тлі, посередині – голуб, символ Святого Духа.

На парапеті хорів при західній стіні нави зображено сцену «Притча про багача і бідного Лазаря».

В бабинці зображені сцени: «Христос серед дітей» – на північній стіні; «Свята Анна з Богородицею та Ісусом» – на південній стіні. На восьмерику підбанника бабнця — чотири жіночі погруддя: св. Варвара (пн.-сх.), св. Катерина (пн.-зах.), св. Юліяна (пд.-сх.), Марія‑Маґдалина (пн.- зах.). На вітрилах зображені ангелки.

У вівтарі в овальних ілюзорних рамах – євангелисти. Іілюзорними ахроматичними бароковими обрамуваннями оздоблені вікна.

Довкілля церкви

Церква розташована на пагорбі посеред села при дорозі, поруч трохи вище стоїть мурована церква. Церковна ділянка невелика, опарканена та обсаджена старими деревами. У східній частині знаходиться кілька поховань з залізними та традиційним білокам’яним надгробками. На південний захід від дерев’яної церкви розташована дерев’яна дзвіниця, збудована у 1722 р., як зафіксовано в різьбленому написі на північному одвірку ΑΨΚΒ. Давніше вона служила брамою входу на церковну територію. Нижній ярус, зрубної конструкції прикритий піддашшям, верхній — четверик з відкритою аркадою (по чотири арки з кожного боку), стягнений на рівні верху стін перехресними сволоками та вкритий дашком, з якого виростає восьмерик з аркатурою (по дві арки з кожного боку), прикритий дашком, над ним — низенький восьмигранний голосниковй ярус з двома бронзовими дзвонами. Вкрита дзвіниця восьмибічним ґонтовим стіжком, завершеним кованим хрестом. У дзвіниці збережений кенотаф з розписами у вигляді труни. Вхід на церковну територію — спільний з мурованою церквою, через нову муровану браму у східному пряслі огорожі.

Пов'язані покликання

1. Науково-технічний архів Інституту Укрзахідпроектреставрація. Ло, Історична довідка до проєкту реставрації стінопису, 2017 р. О. Садова, О. Ріщняк.
2. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Киев, «Будівельник», 1985. – Т. 3. – С. 221-222.
3. Василь Слободян. Церкви України. Перемиська єпархія. – Львів, 1998. – С. 465.
4. Василь Слободян. Церкви Турківського району. Ілюстрований каталог. – Львів, 2003. – С. 72-76.
5. Дерев’яна церква в гірському селі Ісаї отримає друге життя